^Нагору
logo
  
  
  
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

1229300
Сьогодні
Вчора
Цього тижня
Попередній тиждень
За весь час
435
3442
12771
95973
1229300

Ваш IP: 54.81.110.186
Сьогодні: 22-08-2018

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Гра в житті дошкільника

Без гри немає та й не може бути повноцінного розумового розвитку.
Духовне життя дитини повноцінне лише тоді,
коли вона живе в світі гри, казки, музики, фан­тазії, творчості.
Без цього вона — засушена квітка.
В.Сухомлинський

Ужиття дітей світ входить поступово. Спочатку дитина пізнає те, що її оточує в сім'ї, в дитячому садку. Важливу роль при цьому відіграють щоденні враження від спілкування з людьми.

Дошкільник не може лише спостерігати, він прагне до активної взаємодії з навколишнім середовищем. Світ, який відкрив свої таємниці, пробуджує в дитини безліч запитань, бажання пізнати більше.

Задовольнити дитячу допитливість, залучити її до активного пізнання довколишнього світу допоможе гра - провідний вид діяльності дошкільника, який має багатогранний вплив на психічний розвиток дитини.

    Гра — це серйозна справа й для самої дитини. Гра — це дитяча безпосередність, наївність, деколи лукавство чи здивована серйозність. Для дитини гра не завжди цікава забава, частіше — це праця, пе­реборювання себе.

   Гра—це фантастичний світ, звільнений від деспотизму до­рослих, світ відкриття бажань, світ реалізації нереалізовано­го.

   Діти, дитинство, гра. Ці поняття на перший погляд багатьом здаються ясними й неподіль­ними. Все так просто: якщо дитина здорова, вона звичайно грається.

  Гра — це вимога юного організму й на­магання дитини пізнати навколишнє жит­тя. Дитяча гра це діяльність цілеспрямована, свідома, творча, яка зміцнює фізичні сили дитини, розвиває організаторські здібності, уяву, фантазію, творчість, об'єднує дитячий колектив.

   Дошкільний період — початковий етап освоєння суспільного досвіду. Дитина розви­вається під впливом вражень від оточуючого світу, у неї рано з'являється інтерес до життя й роботи дорослих. Важливо, щоб діти самі вигадували ігри, ставили собі мету. Процес гри полягає в здісненні поставленої мети; діти складають план, обирають засоби здій­снення його. З розвитком дітей, зростанням їхнього усвідомлення складнішою стає мета, чіткішим план, потроху гра переходить у сус­пільну роботу.

  Гра — найбільш доступний дитині вид діяльності, своєрідний спосіб переробки от­риманих вражень. Вона відповідає наочно-образному характеру мислення, емоційності. Наслідуючи в грі працю дорослих, їхню по­ведінку, діти ніколи не залишаються байду­жими. Враження життя пробуджують у них різноманітні відчуття, мрії про те, щоб самим керувати кораблями й літаками, лікувати хво­рих тощо. У грі виявляється переживання дитини, її ставлення до життя.

  Чим приваблює дитину гра? Самим про­цесом. Але дія в грі особлива, несправжня. Вже до трьох років діти починають усвідом­лювати різницю гри й не гри, а до 4—5 років ця відмінність справжньої дії й ігрової вже чітко формулюється ними. «Це ж не на­справді...», «Давай, нібито я їхав....» тощо. Ці «не справді», і «нібито», тобто дії в уявній ситуації, роблять гру засобом самореалізації дитини. У грі вона може робити все, що хоче, все у неї «виходить». У грі дитина така, якою їй хочеться бути — добрий хлопчик, красива принцеса, мандрівник; у грі дитина там, де їй хочеться бути — на місяці, на дні моря, у школі. Вона учасник захопливих подій: лікує хворих, воює з драконом, гасить пожежу.

  Таким чином, до гри дітей спонукає нама­гання ознайомитися з навколишнім світом, активно діяти у спілкуванні з однолітками, брати участь у житті дорослих, здійснювати свої мрії.

  Гра посідає чільне місце в системі фізич­ного, морального, трудового й естетичного виховання дошкільнят. Дитині потрібна ак­тивна діяльність, яка підвищує її життєвий тонус, задовольняє інтереси. Ігри необхідні для здоров'я дитини, вони роблять її життя змістовним, повним, формують упевненість у своїх силах.

    Гра — самостійна діяльність, у якій діти вступають у спілкування з ровесниками. їх об'єднує загальна мета, спільні зусилля для її досягнення, загальні переживання. Ігрові пе­реживання залишають глибокий слід у свідо­мості дитини, сприяють формуванню добрих почуттів, навичок колективного життя.

    Діти граються тому, що це приносить їм задоволення. Разом із тим ні в якій іншій діяльності нема таких суворих правил, як у грі. Ось чому гра дисциплінує дітей, прив­чає їх підкоряти свої дії, відчуття й думки по­ставленій меті. Іншими словами, для дитини гра — це її незалежна діяльність, у якій вона може реалізувати свої бажання й інтереси.

    Розвивальне значення гри різноманітне: дитина пізнає навколишній світ, розвива­ються її мислення, почуття, воля, формують­ся взаємини з ровесниками, відбувається становлення самооцінки й самосвідомості. У грі діти знайомляться з діями й стосунка­ми дорослих. Під час гри діти беруть на себе різноманітні ролі, ніби замінюють людей, які знаходяться між собою в певних соціальних взаєминах.

  Великий вплив на поведінку дошкільника має ігровий образ. Створюючи той чи інший образ, дитина вірить тому, що створює. Роль, яку виконує дитина у грі, виховує в неї по­чуття відповідальності, прагнення довести почате до кінця. Якщо вона кине доручену їй роль або буде виконувати "її погано, то гра розпадеться, стане нецікавою... На наступний раз таку дитину товариші можуть не прий­няти у гру.

  Розігруючи роль, дитина наслідує не тіль­ки ту чи іншу людину, але й її ставлення до людей, до обов'язків, почуттів, переживань. Що сильніше вона захоплена роллю, то кра­ще може керувати своїми вчинками: моря­ки слухають свого капітана, вчать новачків допомагати один одному. Захоплюючись сміливістю й мужністю льотчиків, моряків, дитина сама намагається бути сміливою, ор­ганізованою. Граючись, різка дитина стає м'якою, ласкавою, чуйною, турботливою, доброю.

     Кожна гра ведеться за певними прави­лами. Ці правила диктуються змістом гри. Взявши на себе роль, дитині значно легше й успішніше підкорятися правилам, які диктує ця роль, ніж тим же правилам поза грою. Це відбувається тому, що більшість правилу грі встановлюється самими дітьми, й виконан­ня їх у ігровій обстановці приносить дітям задоволення. Вони беруть на себе роль до­рослих вибірково, відчуваючи певні симпатії до того чи іншого образу. Граючись, дитина порівнює себе з дорослою людиною, вона діє, як лікар, космонавт, будівельник, капітан, при цьому зберігаючи всі вимоги, пов'язані з роллю. Ці вимоги відповідають її інтере­сам, смакам, бажанням, стають її власними й супроводжуються непідробними почуттями радості, захопленості або, навпаки, щирого смутку й горя.

  Праця й фантазія в системі дошкільного виховання не повинні протиставлятися. Це два потоки, що зливаються й течуть поруч, ін­коли відриваючись один від одного, але завж­ди живляться з одного джерела — невичерп­ної активності дитини, з якої б'ють джерела її творчості, фантазії, жадібної допитливості, життєздатності. Гра допомагає формуванню в дітей звички працювати, дає радість твор­чості. Дітям приносить задоволення пошук способів розв'язання конструктивних задач. Проявляючи дивовижну винахідливість, вони вигадують, як зробити підйомний кран, вели­ку вантажівку для перевезення будівельних матеріалів. Виготовляючи іграшки для колек­тивної гри, діти разом обговорюють, що й як вони зроблять, об'єднуються для спільного виконання задуманого. Діти зустрічаються з необхідністю порадитися з другом, нада­ти допомогу один одному. Вдало зроблена іграшка сприяє розвитку змісту гри, збагачує її, робить більш тривалою, а інтереси дітей стійкішими.

   Гра стає джерелом формування нових дій, бажань, умінь, почуттів. Себе ди­тина асоціює з тим, що відбувається через її свідомість із героями. Почуття, які пробуд­жуються в дитини, не пропадають, а прояв­ляються протягом довгого часу в творчій грі, вони закріплюються в корі головного мозку, стають більш стійкими.

Copyright © 2013. ДнЗ №32 Рівне Rights Reserved.